Пугу - пугу! Козак з лугу!

Перед нами простий козак, можливо кавалерист. Козак на малюнку одягнутий в "гермяк" ("ермяк") з відкладним хутряним коміром (такий вид одягу часто згадується в актах та фігурує на іконографічних джерелах, наприклад саме в таких гермяках зображено полонених під Берестечком селян на відомій гравюрі Вільгельма Гондіуса (1652 року)).

Гермяк, вид одягу частково забутий реконструкторами, але досить розповсюджений в XVI-XVII ст. Цей одяг міг мати декілька різновидів.

Як правило цей козацький одяг був чимось середнім між плащем та каптаном, не рідко мав хутряні коміри та облямівку на рукавах та знизу на подолі. На поясі в козака шкіряний пояс на такному поясі, сагайдачний набір з луком та стрілами, шабля, гаманець, ніж.

Першоджерело.

Перед нами представник старшини в ранзі осавула. Шапка прикрашена аграфом та пір'ям, він у гермяку лунського сукна, підбитому (можливо лише частково) хутром, зі срібними ґудзиками. Це модний варіант гермяка відомий за цілою низкою зображальних джерел того часу. Поверх тканого пояса - шкіряний ремінь із сагайдаком та вишитою сумкою шабельтасом-ташкою.

Лук поважали як зброю воїнів професіоналів, бо він потребував постійного самовдосконалення в володінні, він неодноразово згадується як зброя яку використовували козаки та козацька старшина. До паса на шовкових плетених шнурах підвішена татарська шабля в піхвах, обкладених сріблом. У правиці осавул тримає келеп. На ногах шляхетської моди чоботи жовтого кольору. Друга чверть, або середина XVII століття.

Далі слідує деякий опис козака. Подібне розміщення ґудзиків ми бачимо на гермяках зображених на гравюрі Вільгельма Гондіуса (1652 року) "полонені козаки та селяни під Берестечком". Сергій Шаменков вказує, що подібне розміщення петель та гудзиків (петля з тясьми на лівій полиці та гудзик розміщений на правій) також зустрічається на срібному рельєфі з катедри міста Хельм--Любельский (де зображені полонені під Берестечком козаки в гермяках), є подібне і на картині Мартина Альтамонте "Битва при Хотині", та відоме на угорському одязі XVII ст.

Першоджерело.

Козак під Хотином (1621 рік). Основа для реконструкції - малюнок з герба Війська Запорозького Низового - гравюри з поетичного твору Касіяна Саковича "Вірші на жалісний погреб шляхетного лицаря Петра Конашевича-Сагайдачного гетьмана війська його королівської милості Запорозького".

Шапка підбита хутром, такий спосіб її носіння фіксується на зображеннях та козацьких печатках. Поверх сукняного жупана - угорська манта, або катанка; петлиці з тканої тасьми; на ногах чоботи; через плече на шкіряному паску висить натруска з дрібним запальним порохом та металевим ключем до мушкета з колісним замком, який козак тримає на плечі. На поясі з правого боку - гаманець, мішечок з кулями, порохівниця, з лівого боку шабля угорського типу.

Спеціальна характеристика козаків тут явно не потрібна. Перед нами козак добре вдягнутий, це не представник козацької сіроми чи загальних мас запорожців, можливо реєстровець чи козак з оточення самого гетьмана. Він уособлює ідеальний образ козака - такого якого зображено на гербі Війська Запорізького або на гравюрі з „В?рш? на жалосный погребъ Зацного Рыцера Петра Конашевича Сагайдачного”. Добре вдягнутий і озброєний, готовий до бою з ворогами вітчизни, як сказано в вірші тих часів:

Ґды мензства запорозцов кролеве дознали,

Теды за герб такого им рыцера дали.

Который ото готов ойчизн? служити,

За волность є? и свой живот положити.

И якъ треба землею албо тыж водою —

Вшеляко он способный и прудкій до бою *

Першоджерело.

Хочу дати можливість вельмишановній громаді ознайомитись з нашим селом - Старокозаче. Знаходиться воно на территорії Буджакського степу, цієї історичній місцевості, яка, волею долі, стала свідком значущих та яскравих подій літопису боротьби козаків проти Османської імперії.

Село Старокозаче засноване в 1827 році усть-дунайськими козаками, задунайськими запорожцями та козаками Задунайської Січі. На козацькій раді у вересні 1927 року село було назване Старокозачим. Перші поселенці 7 козацьких родин і 25 бурлаків. Одночасно тут стали поселялися відставні солдати і немало тих селян, що тікали від поміщиків. Це соціальне явище детально описане у повісті „Микола Джеря” Нечуя-Левіцького. Саме у нашій місцевості і розгортаються події другої частини твору.

З 14 липня 1828 року був підписаний указ про створення в Бессарабії Дунайського козацького війська, до складу якого були зачислені й жителі Старокозачого. Наше село стало казацькою станицею, що сприяло швидкому зростанню населення.
На той період за станицею числилося 10842 десятин надільної землі. Жителі Старокозачого мають славні бойові традиції. Вони несли прикордонну службу на Дунаї і Чорноморському узбережжі в складі 1-го і 2-го дунайських козацьких полків, брали участь у війні 1828-1829 рр. на Кавказі Під час Кримської війни 1853-1856 рр. воювали в Добруджі, а в квітні 1854 року боронили Одесу від нападу англо-французької ескадри і брали участь у знищенні відомого фрегата "Тигр”.

У серпні 1856 року Дунайське військо перейменоване в Новоросійське. На жаль, в грудні 1868 року воно було остаточно ліквідоване. З цього часу козаки Старокозачого були переведені в стан державних селян і підпорядковані місцевій адміністрації. Замість станичного в селі створюється волосне правління. Подальшу історію села Старокозаче дивіться на сайті http://starokozache.odessa.ua.

Доброго здоров'я усім мандрівникам! Сьогодні наткнувся на чудову книжку про трави та народну медицину. Багато із того, що мені довелось читати я зустрічав і у деяких книжках про козацтво. Та воно й не дивно, що козаки добряче зналися на травах та зцілительстві. Ось, що розповідає про це все Відун Рувит:

В останні десятиріччя ставлення офіційної медицини до народного зцілительства значно змінилося. Все більше прогресивних лікарів визнають величезні досягнення народного зцілительства і застосовують їхні знання у власній практиці. В розвинених країнах світу по вивченню і випробовуванню рослинних препаратів працюють цілі наукові колективи.

В нашій країні значний поступ вперед зробив колектив лабораторії, який очолює талановитий винахідник протиракових, протиснідових та інших медикаментів, таких як «амітозин», вчений зі світовим іменем Анатолій Потопальський, який за радянських часів постійно переслідувався антинародною владою та ортодоксальною наукою, та й нині не знаходить ніякої підтримки можновладців від науки в незалежній Україні.

А між у тим, в США Потопальського ще в 1998 році обрано людиною року, його біографію вивчають у медичних навчальних та лікувальних закладах як одного і з визначних лідерів усіх часів і народів, вченого не раз запрошували туди на постійне місце проживання, обіцяючи створити найкращі умови для плідної творчої праці.

Але він виявився патріотом рідної держави і прагне свої знання сповна використати на благо українців. Його позиція нам зрозуміла: в Україні «за офіційними даними нині близько мільйона хворих злоякісними пухлинами, понад 500 тисяч хворих туберкульозом, 20 відсотків яких на так 1 звану відкриту форму, і кожен спроможний, чекаючи своєї смерті, заразити цією хворобою ще 10-15 | осіб».

(За даними доповіді Анатолія Потопальського). Така сумна статистика. Далі, як говориться, І вже нікуди. Але влада вперто ігнорує як самого вченого, так і намагання його проводити подальші дослідження і налагодити випуск чудодійних препаратів на вітчизняних фармакологічних підприємствах, які на сьогоднішній день зуміли ввести в медичну практику всього близько 300 рослинних препаратів, у той час, як в переслідуваній до недавнього часу народній медицині відомо таких препаратів кілька ти...

Доброго здоров'я!
Десь тиждень тому, один із старшин козацького порталу [РОКА] розпочав акцію для всіх учасників спільноти "Пугу-пугу! Козак з лугу!" у вконтакте.
Хочу нагадати, що стати учасником акції дуже легко. Тож заходьте та отримуйте цікаві бонуси!
А щоб отримувати сповіщення про нові акції на свою скриньку - скористайтеся цим посиланням.

Увечері очікуйте ще однієї публікації про козацьку медицину.

А от і відео розіграшу:

Доброго настрою усім! Сьогодні продовжуємо серію публікацій від чудового автора. Ось, що пише Відун Рувит про "незнайоме траволікування":

Чому ж незнайоме? - здивуєтеся ви. - Десятки травознавців, таких знаних і відомих в Україні як Носаль, Попов, Кархут, Євген Товстуха, Валерій Шевчук та багато інших, написали гору книг, в яких детально розповіли про методи заготівлі, зберігання і застосування тих чи інших трав, що допомагають зцілитися від майже усіх відомих в світі хвороб. То невже ви, Рувите, маловідома в зцілитель-ській практиці людина, вирішили відкрити Америку?

Так, ви маєте рацію - вирішив! Перегорнувши книги згаданих і не згаданих вище талановитих авторів, не знайшов у них, крім досить гарно розробленої і поданої методики збирання, зберігання і застосування трав, одного, на мою думку - найважливішого чинника: залежності термінів збирання і застосування трав від особливостей організму того чи іншого недужого і природніх факторів. Саме врахування цих залежностей у оздоровленні хворого і є основою успіху. Без такого врахування навіть найефективніші цілющі трав'яні препарати можуть не принести вагомого (а то й будь-якого) результату, викликавши у недужого і його близьких розчарування в дієвості цих препаратів та ще й підірвавши довір'я до самого знахаря і народної медицини.

Моя покійна бабця - знахарка від діда-прадіда -не раз повчала:

- Щоб трави були помічними, дитино, треба враховувати безліч чинників: коли, де і при якому розташуванні небесних світил, на якій місцині - сухій, чи вологій, сонячній, чи затіненій їх збирати, як і скільки часу сушити, в яку пору і на якому вогні варити чи запарювати, та ще й які дровцята при цьому використовувати, коли і в якій кількості вживати, а також людську природу, бо те, що підходить худій людині, може не допомогти, а то й зашкодити повній...

Продовження очікуйте незабаром! Щоб отримати його автоматично на свою скриньку - цокайте!
Всього хорошого!

Наші вітання! Оскільки, козацька рада дещо затихла, то ми сьогодні ми провжуємо серію статтей від Відуна Рувита:

Наші Предки вчили, що для оздоровлення того чи іншого органа треба діяти через чару, яка за функцію цього органу відповідає. При цьому обов'язковою умовою є застосування тих рослин, колір пелюсток яких співпадає з кольором тієї чи іншої чари. Звичайно, це не виключає й інших рослин, які є допоміжними і благотворно впливають на лікування, проводячи чи підсилюючи енергію основних трав.

І ще треба пам'ятати, що білий колір пелюсток в даному разі не є перешкодою, а навпаки - співпадає з кольором будь-якої чари, адже білий колір - це суміш усіх кольорів райдуги і при необхідності дає саме ту барву, яка необхідна для певної чари. Тож наведу кілька яскравих прикладів. Для лікування захворювання нирок і виведення з них каменів, а також сечовивідних шляхів (друга чара -помаранчевий колір) використовуємо трави із чистим помаранчевим (і близьким до нього) та білим забарвленням квітів: нагідки, гусячі лапки, звіробій, липу, чистотіл, деревій, бузину чорну, підбіл звичайний, ромашку аптечну, шипшину, суниці та деякі інші.

Для лікування травного тракту, селезінки тощо (третя чара - жовтий колір) найбільш ефективними є золототисячник, звіробій, пижма, чистотіл, [дивосил, кульбаба, цмін піщаний (безсмертник), [ нагідки, шавлія, барбарис, парило, гарбуз (в усіх них колір пелюсток - жовтий), а також деревій, ромашка, хвощ, полин, лопух, морква, кора верби, полин сріблястий та деякі інші.

Для оздоровлення від хвороб, за які відповідає четверта чара (зелений колір) - легеневі (бронхіт, плеврит, пневмонія) та серцеві (склероз міокарда, стенокардія, мітральний склероз та інші), беруться, здебільшого, рослини, які якщо й не мають яскраво вираженого відповідного забарвлення пелюсток (за винятком білого кольору), зате мають зелено-соковитий колір листя, яке й використовується при лікуванні згаданих захворювань.

Варто згадати такі цілющі рослини як, наприклад, подорожник (дрібненькі біленькі квіточки), мальва лісова та лучна (білі і рожеві квіти), материнка, березове листя, багно болотяне, столітник (алое), кріп, молоді верхівки соснових гілок з бруньками, які збираються весною - в квітні-травні, підбіл, спаржа (заячий холодок), кропива, а також квіти дерев'янистої бу...

Козаки мали звичку давати одне одному прізвиська. Це були влучні назви, що характеризували козацьку персону іноді набагато краще, ніж могла зробити ціла автобіографія кожного з них. Прізвиська козаків стали основою їхніх прізвищ, в подальшому зафіксованих різними документами, реєстрами та переписами.

Потреба давати прізвисько випливала з того, що ідентифікація та навіть проста функція управління, організації і самоорганізації козацького товариства вимагала швидкості та мобільності. Називати одне одного повним ім’ям, по-батькові та по прізвищу було дуже довго, а самих імен для ідентифікації нашвидку просто не вистачало – адже було багато однакових імен, одне тільки козацьке ім’я «Іван» чого варте. Тому практика січового, степового і військового життя сприяла виникненню прізвиськ.

Прізвиська надавалися стихійно, і в основу їх лягала якась особлива ознака кожного козака або обставини, котрі були тісно пов’язані з його особою. Типовими прізвиськами козаків вважали сполучення кількох слів, наприклад Нетудихата, Давигора, Розбийголова, Нелийвода, Ловикінь. Такі прізвиська мали на меті пояснити особливості поведінки або фіксували певні життєві випадки, що траплялися з козаками. Специфічні риси козацького зовнішнього вигляду мали власне відображення у прізвиськах: Кривоніс, Сліпий, Кривий, Оселедець, Кулак. Часто прізвиська мали інше походження – відповідно до роду діяльності, заняття, функцій в козацькому війську: Пушкар, Обозний, Коваль, Швець, Бондар, Козачок. Таке джерело козацьких прізвиськ було споріднене із загальнонародним, адже давньоруські території з непокозаченим населенням теж характеризуються подібними прізвиськами, а згодом – і документально затвердженими прізвищами. Ще одним джерелом прізвиськ було використання назви батька конкретного козака або його прізвища: Іваненко, Степанчук, Сокирчук, Томиленко, Охріменко, Гриців, Чубенків.

Досить часто прізвиська з жартівливих перетворювалися на дуже поширені і навіть шановані, а іноді навпаки – на зовсім непопулярні, оскільки козацьке життя вимагало швидкої реакції на поведінку кожного козака з усього товариства. Прізвиська допомагали козакам здійснювати комунікацію у ворожому оточенні, під час здійснення шпигунських, розвідувальних доручень або диверсій. Принципи побудови та виникнення прізвиськ допомагають вивчати генеалогію давніх козацьких та великої кількості сучасних українських родин...

Доброго здоров'я тобі!
А й чесно, навіть не знаю, як-хто ставиться до схожих публікацій. От, для прикладу, чули про існування країни "Козакія"?

Нижче викладу фрагмент документу про поневолені народи, в яких є згадка як про UKRAINE так і COSSACKIA.

Виявляється, у США досі існує закон "Про поневолені нації" (PUBLIC LAW 86-90), згідно з яким США повинні допомогти людям позбавитися від російського комунізму, що поневолив народи Козакії, України, Румунії, Уралу.
Що цікаво, російські дипломати свого часу домагалися скасування цього закону. Але, успіху ніякого це не дало.

Текст закону P.L. 86-90 був розроблений з ініціативи сенаторів Дугласа (Іллінойс), Джейвіца (Нью-Йорк), конгресменів Фейгана (Огайо) і Бентлі (Мічиган). А ще на російськомовних форумах бачив згадку про "українського сепаратиста"...

Козачий Народний Союз, отаманом якого є Станіслав Холодков, організував у Сакраменто, США, треті традиційні Козачі Ігри.

На них зібралися козаки, їхні нащадки і всі, кому небайдужий козацький рух в Америці. На забавах можна було зустріти людей із різних штатів: Вашингтон, Орегон, Каліфорнія і Арізона. Всього близько ста осіб.

Змагання проходили з наступних дисциплін: біг на одну милю, стрілянина, підняття гирі та рукопашний бій.

Наймолодшому учасникові Данилку Півак було тільки 4 роки, але він і бігав, і стріляв. Найстаршому козакові Володимиру Манзенко (запорізький козак) перевалило за 65 років, він піднімав гирю і стріляв.

Благословив ігри Архієпископ Кирило із Сан-Франциско.

"Сьогодні почалося відродження козацтва" - сказав тамтешній отаман Станіслав Холодков.

Також, на зборах, що відбулися після забав було прийнято рішення провести на наступний рік четверті ігри знову у Сакраменто.

Доброго усім здоров'я! Сьогодні блукав тенетами і натрапив на вісточку про винахідника автомату Калашникова. Приблизний переклад можете читати нижче.

Козаки Краснодару на щорічному звітному зборі заснували нове звання - "Почесний козак Єкатеринодарського районного козацького товариства".

Першим це звання отримав Михайло Калашников, видатний конструктор стрілецької зброї в СРСР і Росії.

"Положення про присвоєння звання прийнято делегатами одноголосно. Згідно з документом, Почесними козаками можуть бути громадяни Росії, незалежно від статі і віку, які внесли найбільший внесок у становлення і розвиток козацтва нашої країни", - розповів отаман Єкатеринодарського районного козацького товариства Олександр Пащенко.

Правом вносити пропозиції про присвоєння почесного звання наділені первинні організації - станичні і хутірські козацькі товариства, що входять до складу Єкатеринодарського РКО. Далі ця ініціатива розглядається і затверджується спеціально створеною комісією з дев'яти найбільш авторитетних козаків краю. Наступний етап - затвердження кандидатури на Раді отаманів і загальне відкрите голосування на щорічних звітних зборах районного козацького товариства.

Отак-от хлопці накрутили. Хочеш бути козаком? - будь громадянином РФ.

Навіть уявлення не маю на яких тезах засновані ті їхні організації. Але вкотре переконуюся, що сучасне козацтво тільки називається так.

Ну добре, Калашников - шанована і гідна особа, ну але ж не козак. Та то таке, російські приколи, але ж наші "брати" теж передруть собі таку моду, я от тільки за 15 хвилин знайшов на двох різних сайтах пропозицію "вступити в козаки".

Заповнив 2-3 поля і кінець на тому. Ти козак.

А що Ви думаєте про це все?

По смерті Сагайдачного гетьмани Війська Запорозького часто змінювалися, бо одних страчували поляки, інших скидали з гетьманування самі запорожці.
Польський король, як і раніше, намагався зменшити Військо Запорозьке. Але козаки не звертали уваги на ці накази і навіть, навпаки, похвалялися, що його чисельність стане більшою, ніж за часів Петра Конашевича-Сагайдачного.
Крім того, запорожці продовжували боротьбу з бусурманами, незважаючи на укладену угоду між Польщею і Туреччиною.

«Знаємо, що король уклав угоду з турецьким султаном, але її укладали не ми!»

— таку різку відповідь дістали від запорожців королівські комісари.

Походи проти татар та турків продовжувалися ще з більшим завзяттям як на суходолі, так і на морі.
А на початку 1620-х років між татарським ханом та запорожцями появляються перші мирні угоди. За переказами відносини між ханом та запорожцями зав'язалися випадково.

Якось на морі зчинилася буря, і кілька козацьких чайок хвилями прибило до берегів Криму. Запорожці опинилися у скрутному становищі і, як завжди, почали готуватися до бою, щоб скласти голови аби не потрапити у полон.
Та несподівано для козаків замість очікуваної атаки до них прибули татарські посли. Кримський хан обдарував запорожців коштовною зброєю і запропонував їм стати посередниками між ним і козацьким гетьманом. Хан просив не робити нападів на Крим і з цим проханням відпустив запорожців додому.

Але, навряд це можна вважати достовірною інформацією (автор.)

У 1624 році на Святвечір від кримського хана до запорожців знову прибули посланці, щоб укласти угоду, за якою «повсякчас, як трапиться татарам пригода», запорожці негайно повинні були надавати допомогу. А як будуть «неприємності» у козаків, «то й татари їх виручатимуть».

Гетьман погодився на «дружбу з ханом», тим паче, що ця угода ніяк не перешкоджала морським походам проти турків. Тоді Жмайло навіть і припустити не міг, що татарська підтримка колись йому знадобиться.
Навесні 1625 року Жмайло очолює морський похід. Запорожці вийшли у Чорне море на 200 чайках. Козаки захопили Сіноп та Трапезунд, добре поруйнували ці міста, визволили багато невільників і, обтяжені великою здобиччю, повернули чайки додому. Але запорожців перестрів турецький флот (45 великих кораблів і галер, на яких було понад 400 гармат).

Козаки сміливо атакували турецьк...

Приблизно з початку XVI ст. серед козаків, особливо серед січовиків-запорожців, у великій шані стає побратимство.

Кожен козак, нехтуючи небезпекою, намагався захопити у полон заможного турка або татарина, щоб при нагоді виміняти його на свого земляка, який знаходився у неволі. Визволений бранець ставав названим братом, тобто побратимом. Вони разом співали козацькі пісні та веселилися.
Іноді ставало так, що січовики викуповували товаришів, віддаючи бусурманам усе, що вдалося зібрати за багато років. Бувало, що у козака було кілька побратимів.

Зв'язок між побратимами був дуже міцний. Кожний вважав своїм обов'язком турбуватися за долю названого брата.
Народні оповідання донесли до нашого часу багато свідчень про те, як побратими, не вагаючись, віддавали своє життя один за одного. Якщо хтось з побратимів потрапляв у полон, козак, який залишився на волі, робив усе можливе, аби повернути його. Траплялось, що, не маючи можливості викупити або обміняти побратима, вільний сам йшов на каторгу замість нього.
Кожний бусурманин радо погоджувався на такий обмін. Бо корисніше було мати свіжого дужого чоловіка замість кволого, знесиленого невільницьким життям та працею бранця.
Бувало й таке, що визволений побратим, поживши кілька років вільним життям на Січі, знову вертався в неволю, щоб там заступити свого вірного товариша.
На знак побратимства запорожці обмінювалися хрестами і все в них ставало спільним. У походах вони, бувало, не з'їдять один без одного шматка хліба, а в боях завжди билися поруч. Якщо ж одного з побратимів зрадливо вбивали, то інший завжди намагався помститися за нього.

Побратимство надавало запорожцям великої сили.
Це одна з таємничих причин непереможності й сили козаків й того, що ворогу завжди було важко захоплювати січовиків у полон.

Привіт усім!
Сьогодні блукав нашою спільнотою у Вконтакті і помітив маленький, але хороший список "козацьких" творів, які не настільки відомі як "Тарас Бульба" чи "Чорна Рада".
Перші три книжки швидше підійдуть для дітлахів, але для легко читання підійде і дорослим.
Тож якщо тема козацтва є близькою для Вас, то раджу почитати на дозвіллі наступні книги:

Пригоди у "Козацькій фортеці" - Приступ Наталія

пригоди козкаів

Книга козацьких легенд - автора не знайшов

козацькі легенди

Іван Мазепа і Я - Ганна Ручай

Богдан Мазепа і Я

Заклятий Козак - О. Мишани...

Ну... як завше, доброго Вам здоров'я!

Сьогодні знову надибав на якесь цікаве нововведення у братів наших північних. Там і досі є купа люду, які вважають себе нащадками козаків. У них теж є свої організації, спільноти, школи... а тепер буде навіть власний базарчик!

Так, знаю, що то не ті нащадки та й не тих козаків... втім, даю до огляду україномовний переклад:

У Рузському районі Московської області з'явиться постійна козача ярмарка , відвідувачі якої зможуть купувати продукти, козачі сідла і різні сувеніри, а також брати участь у майстер -класах з виготовлення козацьких шашок і дитячих ляльок. Як розповів «Известиям» отаман Московського обласного козачого товариства Генн...

Як традиційно склалося - козацький портал стоїть дещо осторонь питань політичних рухів в Україні.
Та цього разу хочемо зробити маленький заклик.

Інформаційний потік події із назвою "ЄвроМайдан" настільки потужний, що важко під нього не потрапити. Спільнота козацького порталу

усіляко прохає Вас тримати голову на плечах і не реагувати на дрібні інфо-провокації.

Існує багато розмов навколо того, були козаки язичниками чи християнами.
Кожний думає по-своєму .
В цій статті буде йти мова про різні язичницькі символи та обереги.

1) Одолян трава(Квітка папороті(Перунів цвіт))

Це двосторонній оберіг. Сильний слов'янський оберіг.
Якщо він закручений за годинниковою стрілкою - це означає, що символ лікує від всіляких хвороб особу, яка його носить. Відганяє злі сили.
Якщо він закручений проти годинникової стрілки - це означає, що символ здатний відкрити в тієї людини, яка його носить приховані неземні сили. ...

В цій статті буде йти мова про Язичницьких Богів.

Перун
Язичницький Бог громовержець, Бог грози, грому та блискавки. Перун єдиний Бог, який пов'язаний з князями та дружинами. Вважають, що за князюванням Володимира, Перун став найголовнішим божеством на Русі. Символ Перуна стояв на одному з київських пагорбів, більша частина була дерев'янною, ноги йог...

Скальди

Скальди - норвезькі та ісландські поети, які жили при заможних дворах, або ходили з армією свого народу. Скальди зазвичай виконували величальні пісні та вірші на різні тематики.

Козацька кіннота. Одяг кавалеристів.

Козацька старшина. Одяг осавула.

Військо Сагайдачного. Зовнішній вигляд козака.

Село Старокозаче

Зцілительство. Медицина козаків на козацькому порталі

Останній день конкурсу. Поспішайте!

Незнайоме траволікування. Медицина предків.

Козацька медицина. Що і до чого?

Козацькі прізвиська

США визнали козаків окремим народом! Закон 86-90.

Козацькі забави в США (Сакраменто)

Придумав "калаш" - став козаком!

Куруківська угода

Побратимство у козаків

Книжки про козаків

"Козаки" у Москві ярмарки влаштовують!

ЄвроМайдан та звернення спільноти!

Язичницькі символи

Язичницькі Боги

Скальди

Скальди