Мазепа боявся Палія, щоб він його не звоював, та взяв його та й замурував у стовб, у такий, що тільки маленьке оконце, а то весь замурований, і як хто подасть у те віконце шматок хліба, то тілько він і жив. От, замурувавши Палія, і став Мазепа воювать з царем. А тоді ще Московської землі був тілько один рукав, та й годі; а це вже тепер так государь розжився: дав Господь милосердний, що позвойовував собі і городів, і земель. А тоді Московської землі було тілько так, як на рукав. От, зовсім уже Мазепа одоліває царя. А царь як дочувсь, що в такім і в такім містечку замурован у стовб Палій, зараз послав таких, що розруйнували геть чисто той стовб. От, як випустили Палія, то він аж тремтів весь, так ослаб. То царь мусив просити у Мазепи на дванадцять день згоди, поки одхаяв Палія; а як одхаяв, то Палій сів на коня, та об’їхав кругом мазепине військо, та як поставив от-так ратище, то їм здалось, що ліс стоїть. От вони й почали їхати через той ліс, зхиляючись, а Палієві козаки давай рубать їм голови. А Мазепа постеріг, що лихо, та як ударить у тарабани: “Гей, братці, тікайте, бо ще старий собака жив”.
Джерело: http://ua.raskazka.net/mazepa-i-palij/