Історія – хроніка минулого часу. Із цим всі можуть погодитися. Але це не лише хроніка, і не лише минулого часу – цими функціями вона не обмежується.Історія примушує людину замислюватися над сенсом життя, навколишнього світу, речей, які її оточують. Тому, після інформативної, ще одна функція історії називається культуротворчою. Історія творить культуру.
А культура, в свою чергу, формує ті події, які невдовзі приречені стати історією внаслідок закону часу. Час нерозривно пов'язаний з історією своїм плином, а культура завдяки часу нагромаджується пам’яттю поколінь та залишками артефактів. Культура є сукупністю і одночасно комплексом психологічної та матеріальної складових, які взаємно переплітаються в процесі життя поколінь, причому у нерозривному зв’язку між собою.
Саме цей нерозривний зв'язок покоління ми і можемо називати історією, адже саме поняття історії виникає тоді, коли людина намагається знайти зв'язок з минулим, найчастіше – пов’язаним з нею спільними переживаннями, асоціаціями чи традиціями.
Часто історію випадково надмірно пов’язують із власними спогадами, хоча це не зовсім правдива справа – адже спогади завжди суб’єктивні, а тому краще назвати їх не історією, а емоційним переліком минулого. Історія набуває сенсу тоді, коли вона фіксується або передається від однієї людини до іншої.