Пугу - пугу! Козак з лугу!

У середньовічну епоху тютюн називали «чортовим зіллям» або «богом проклята трава». Вважалося що куріння тютюну є найвищим серед гріхів і не існує трави гіршої за тютюн.

Індійці казали, що тютюнові рослини дані їм від «Великого духа» як засіб від москітів та мух.

Вперше до Парижу насіння тютюну привіз Ліссабоні Жан Ніко у 1560р., в честь якого, пізніше у 1753р., Карл Лінней назвав рід рослини, Nicotina (звідки і пішла назва нікотин*). Певний час він вважався «священною цілющою травою» і лікарі радили його від астми та інших хвороб, але вже на початку XVII ст. «свята трава перетворилась у «чортове зілля».

З іншого боку, назва «табак» дійшла до нас від примітивних сигарет які курили на острові Гаїті, їх так і називали- tabacos.
Шкідливі звички, паління тютюну і розпивання горілки, почав насаджувати козакам сатрап Петро І.

В житлах козаки ніколи не курили мовляв «Бо там Бог». Тютюн зберігали сухим у гарбузиннях. Через нестачу грошей додавали в нього полин, деревій, чебрець, сухе листя валеріани, борщівник.

Відомо що усі добавки мають цілющі властивості, саме вони допомагали козакам не страждати різними захворюваннями як: астма, бронхеїти, трахеїти. Потрібно зазначити, що куріння не заважало ані походам, ані праці козаків.

Козаки були обізнані у травах, особливо цим могли похвалитися козаки-характерники. Тому, кожен козак міг у польових умовах надати собі або товаришу першу медичну допомогу. Для зупинки крові найчастіше використовувався шматок середини гриба-дощовика.

Першою згадкою про козацький одяг є щоденник Еріха Ласоти, який у 1594 році виїхав на Запорозьку Січ, щоб запросити козаків на імператорську службу проти турків.

Козацький одяг поділявся на буденний і парадний. Часто зустрічались елементи одягу які виконували захисну функцію.

Найпоширеніший такий елемент це вишиті залізні дротини, які оберігали власника від серйозних уражень шаблею.

Історик-дослідник А. Скальковський зазничив, «що запорожці зодягалися дуже просто, особливо в Січі й на службі, проте на відміну від поселян, передусім польських, носили червоні жупани, сині контуші й високі сірі шапки зі шликами, теж червоними».

А називали вони себе молодцями або молодцями (цнотливими) взнак їхньої обітниці безшлюбності.

Військової форми у козаків не було, а так як кожен сам вишивав і дбав про свій одяг, замітна була суттєва різниця у вбранні. Тому практикувалось пошиття однакових шапок для полегшення управління підрозділами в бою.

Козацький одяг відрізнявся зручністю і низькою ціною. Дехто не володів власним господарством і не купляв одяг через нестачу грошей; інші вважали що одяг справа не лицарська і ставились до нього зневажно, а гроші швидко витрачали ( у найпоширенішому випадку на тютюн або горілку).

Догляд за одягом у походах значно ускладнювався, тому практикувалось просочування вбрання риб’ячим жиром або дьогтем.

Такий одяг не потребував прання і захищав свого власника від паразитів. Швидке зараження вошами спонукало козаків просочувати рибним жиром і волосся.

У такому середовищі воші не могли довго протриматись і дуже швидко зникали.

Найголовнішим атрибутом козацького одягу були шаровари. Першою згадкою про них вважається опис Грека Полідевка, який жив у ІІ столітті. Він пише: «Таври і скити мають широкі штани і називають їх шароварами». Особливістю шаровар є їхня зручність і пристосованість к погодним умовам. Козак вдягнений в них з легкістю міг проводити рухи ногою не відчуваючи скованості. Окрім цього, шаровари приховували зародження удару ногою, що часто допомагало в бою.

Наступний необхідний елемент козацького одягу є вишита сорочка. Найзагадковішим елементом вишиванки є її узори. Не даремно саме їм присвячена низка праць вчених-дослідників, узагальнюючи які можна стверджувати, що вишивка на сорочці - це закодована система знаків, яка захищає людину від негативних впливів оточуючого середовища.

Доповнювався козацький костюм такими аксесуарами як пояс і шапка. Шапка часто слугувала козакам за кишеню: вони ховали там кисет, люльку, кресало тощо. Пояс поділявся на два типи: парадні і бойові. Перші були вишиті з тканини, козаки намотували їх навколо себе і ходили «як той лицар». Другі – виготовлені із шкіри або волосся, слугували для бойових походів. У них передбачалося місце для пістолі, люльки, шаблі та кинджалів.

Взалежності від пори року та погоди козаки комбінували різні види одягу: наприклад одягал піджупанник, а зверху жупан. В холодну пору року користувались кожухами та шубами.

Козацьким взуттям переважно були чоботи та постоли. Чоботи шили з юхти, з високими халявами, без підборів. Це взуття було зручним для їзди верхи. Згодом, з XVIII століття, взуття стали шити з підборами.

Нижче відео із розповіддю Володимира Пилата про шаровари та національний одяг.

Найпершими впровадили алкогольні напої біблійські віросповідання. Споживання вина стало необхідним обрядом з метою отуманювання духовної основи людини. Адже, ніяка людина не забуде свою духовну природу і не доведе себе до думки, що вона є нижчою за когось, без допоміжних засобів. Хоча тоді, коли це впроваджувалось ніхто і гадки не мав до чого це може призвести.

Загалом кодування на алкоголь впровадилось раніше і продовжується зараз, починаючи з дитинства.
- Причащайся раб Божий…, - говорить піп, підносячи до маленького ротика «церковне вино» («кагор») . Малий кліпає очима, відкриваючи ротик тихо проказує:
- Івасик…

І ложечка вина, потрапивши в маленький ротик, розчиняється із слиною уже у роті, всмоктуючись в кров, мозок, гени…
Незважаючи на це, пияцтво завжди не зважали і карали у різних країнах по своєму: у Китаї страчували, у Франції публічно карали (не допомагало – страчували), у Єгипті пияків виганяли з країни, а на бенкетах ставили людські черепи на стіл, щоб люди пам’ятали про отруйну дію алкоголю, в Англії п’яних рядили в брудний одяг і заставляли робити найчорнішу роботу при цьому на шиї висіла табличка «Пияк», у Росії пияків не ховали на цвинтарі, а кидали у річку.

Багато хто стверджує, що в Біблії написано: «Пий та не впивайся».
Це брехня!
- Не сказано там нічого такого,- безсумнівно запевняє протидиякон Свято-Троїцького собору Олег Ведмедько. – Цей ходячий вислів – говорить отець Олег, - перекручена фраза з Послання апостола Павла до єфесян: «І не впивайтесь вином, в якому розпуста, але краще наповнюйтесь Духом». (Єфес.5.18.)

Вітаю! Сьогоднішня публікація буде майже повністю присвячена новинкам порталу.

Давно велася мова, що потрібно додати можливість прослуховувати пісню безпосередньо на сайті - тримайте! Наразі у режимі випроби, але все ж. Тиснемо відповідний пункт справа, у блоці "Чим зайнятись" і пісня залунає :)

Ідемо далі. У нас появилося три нових розділи:

Як я можу допомогти?
Турецька площа
Заробити грошенят

Із першим все просто - там можете знайти список справ, що Ви можете зробити аби допомогти порталу.

Другий ми створили, щоб звільнити портал від фінансової залежності та створити третій пункт :)

Ну а третій створений для того, щоб хоч якось компенсувати Ваші затрати часу. З посиланнями, думаю, розберетеся.

Що у планах?!

Активізувати стрічку твіттера
Спільноту "Вконтакте", як варіант - долучити Facebook
Відновити активність на форумі

А на останок, маю намір запитати Вас про актуальність створення розділу із шпалерами. Як скажете, робити?

Будь-які суперечки, які виникали між козаками, виносились на суд. Суд у козаків був словесний, але зі здоровим глуздом. Суддями була військова старшина. Головним суддею вважався кошовий отаман (його вирок не підлягав апеляції до Гетьмана).

Злочинець і постраждалий викладали перед суддями суть справи, після цього виносився усний вирок який і припиняв усі чвари й непорозуміння. Перед суддями усі були рівними.

Покарання були різними, в залежності від характеру скоєного злочину. За що карали:
- Вбивство побратима
- Крадіжку
- За зв'язок з протилежною статтю
- За содомський гріх
- За зухвалість щодо старших за званням
- За кривду жінки
- За пияцтво під час походу
Найтяжчим злочином було вбивство козака. За це, вбивцю прив’язували до вбитого і ховали разом з ним. За даними істориків таких випадків на Січі було зафіксовано не більше десяти.

Також смертною карою "віддячували” за крадіжку у козака. Але смертної кари можна було минути, якщо яка-небудь жінка одружиться з цим невігласом. У такому випадку крадія відпускали на всі чотири сторони, але він більше ніколи не мав права ступати на Січ Запорізьку.

Неминуча смерть чекала на того хто скривдить жінку. Адже такий злочин «знеславленню усього Війська Запорізького служить». Таке ставлення до жіночої постаті говорить про високу мораль козаків. Ніде, у XVIII ст. не можна було зустріти такої поваги до жінки як у козаків.

Крім смертної кари для покарання злодіїв використовувались й інші методи покарання, такі як:
- прив’язування до гармати на площі;
- шмагання нагаями під шибеницею;
- дуель, коли виникали взаємні сварки.

Северин Наливайко Поряд із січовою старшиною існувала ще й похідна та паланкова старшина.

Вона займала проміжне становище, оскільки стояла нижче січових начальників і вище службовців. Її діяльність проходила за межами Запорозької Січі.

До похідної старшини належали полковник (якого ще називали сердюком), осавул і писар.

Вони виконували свої обов’язки у воєнний час, у сухопутних та морських походах, або в мирний час переслідували розбійників та керували прикордонною вартою на кордонах запорозького краю.

Начальницькою посадою похідної старшини зазвичай була посада полковника, який мав під своїм командуванням кілька загонів запорозьких козаків, а також осавула й писаря.

Запорозькі козаки проживали на найродючіших землях, які вважалися власністю усього Війська Запорозького.

Тому правом займання земельної ділянки формально користувався кожен козак. Колишній запорозький козак Розсохода так розповідав про це пізніше:

« Земля була у них вільна, обтова, степів не ділили: де хто обере собі місце, де кому охота припадає, там і сідає. Ти живеш там, там і володій. Копай собі земельку, заводь худобу яку, та й ночуй». Але це не означало, що самозахоплення землі було правилом.

Насправді ж для отримання земельної ділянки необхідно було дотриматися певних встановлених формальностей.

Земля відводилась, як правило, Кошем, а іноді паланковими установами на прохання як козаків, так і посполитих.

У багатьох випадках козаки самі вибирали собі ділянки ( найч...

Поряд зі словом «січ» часто ставилося слово «кіш», що часом називається «вельможним запорозьким Кошем». Дослідники вважають це слово запозиченим з татарської мови (як і взагалі багато українських слів). У перекладі з татарської воно означало отару з десяти тисяч овець. Слово (кіш) пояснювалося й так : кочуючи взимку і влітку у степах, запорозькі козаки використовували для захисту від негоди коші, які нагадували собою намети, оскільки були обшиті повстю і для зручності пересування з місця на місце мали два колеса. Усередині такої кибитки можна було розводити багаття для обігріву чи висушування одягу. Обидва ці пояснення намагався узгодити професор Григор’єв, за словами якого, «кіш» означає всіляке тимчасове приміщення на пустому місці або на дорозі: окрему пару возів, кілька пар, а то і цілий табір… Тому кошем могла називатися навіть головна квартира запорозького війська, що складалася з людей неосілих, готових завжди переноситися з місця на місце.

Історія – хроніка минулого часу. Із цим всі можуть погодитися. Але це не лише хроніка, і не лише минулого часу – цими функціями вона не обмежується.

Історія примушує людину замислюватися над сенсом життя, навколишнього світу, речей, які її оточують. Тому, після інформативної, ще одна функція історії називається культуротворчою. Історія творить культуру.

А культура, в свою чергу, формує ті події, які невдовзі приречені стати історією внаслідок закону часу. Час нерозривно пов'язаний з історією своїм плином, а культура завдяки часу нагромаджується пам’яттю поколінь та залишками артефактів. Культура є сукупністю і одночасно комплексом психологічної та матеріальної складових, які взаємно переплітаються в процесі життя поколінь, причому у нерозривному зв’язку між собою.

Саме цей нерозривний зв'язок покоління ми і можемо називати історією, адже саме поняття історії виникає тоді, коли людина намагається знайти зв'язок з минулим, найчастіше – пов’язаним з нею спільними переживаннями, асоціаціями чи традиціями.

Часто історію випадково надмірно пов’язують із власними спогадами, хоча це не зовсім правдива справа – адже спогади завжди суб’єктивні, а тому краще назвати їх не історією, а емоційним переліком минулого. Історія набуває сенсу тоді, коли вона фіксується або передається від однієї людини до іншої.

Всіх справжніх патріотів України та людей, які цінують козацькі традиції, старшина сайту вітає зі святом Світлого Христового Воскресіння!

Великдень завжди був головним святом козаків, особливим днем, коли вони обмежували свої буденні справи і більшу частину свого вільного часу проводили в храмах. Молитва цінувалася козаками, як і головна суть свята – воскресіння з мертвих і принесення себе в жертву заради свого народу. Козаки сповна проходили цей воістину героїчний шлях.

Тож в цей великий день бажаємо всім добрим людям Радості і Любові, Добра і Щастя! Нехай Господь допомагає українцям в розбудові великої і славної країни!

Доброго здоров'я!

Майже з самого початку від заснування порталу ми зайняли позицію ненаслідування модних тенденцій і тому маємо відповідний результат.

Портал вийшов колоритним, а у деяких випадках - навіть занадто. Тому й була створена дана сторіночка. Отож, читаємо і прозріваємо :)

Меню:

На головну площу - головна сторінка, домашня.
Завантажувати пісні - ясно, як сонячний день.
Дивитися на діячів - сторінка із біографіями та інформацією про гетьманів, кошових, полковників.
До козацької ради - тут наш форум.
Зазирнути в галерею - картини, аватари...
Глянути видиво - різноманітні відеоматеріали.
Написати на згадку - гостьова книга.
Маю діло до кошового - зворотній зв'язок, там можна написати листа адміну.
Де всі сподвижники? - каталог однодумців, обмін банерами.
Пошукати в тенетах - каталог україномовних сайтів.
Як я можу допомогти? - там знайдете перелік діянь, що будуть вельми корисні порталу.
Турецька площа - а туди краще не ходити :)
Заробити грошенят - сторінка для тих, кому потрібна фінансова допомога.

Згодом допишемо про низовиків і звання. А наразі - будьте здорові!

Запорозькі козаки Європа і Азія протистояли одна одній досить довгий час, якщо не завжди. Історія говорить по циклічність таких протистоянь. Перська навала змінювалася походами Александра Македонського, тисячолітню Візантійську імперію змінила Османська, а Київська Русь поступилася своїм впливом Золотій Орді. Агресія народів була викликана браком ресурсів та релігійними непорозуміннями. Економічний інтерес штовхав держави до завоювань.

Європейська цивілізація в період пізнього Відродження і Бароко сформувала позитивний і творчий світогляд, який, хоч і був дещо зіпсований абсолютизмом та інквізиторством, однак розвивався швидкими темпами, і створив можливість досягти великих успіхів у розвитку науки, освіти, медицини, інженерної справи, мистецтв. Європа після відкриття Америки почала новий етап свого існування. Переваги західного способу організації праці та управління були очевидними, але вони могли залишитися нереалізованими через черговий наступ зі Сходу. Цього разу грізним і невблаганним супротивником християнського світу Європи стала Османська імперія зі своїми васалами.

Ймовірно, історичні події мають звичку розвиватися за принципом спіралі. Перед тим, як рушити до Польщі, Чехії та Угорщини, Батий зі своєю ордою зруйнував Русь, і її шалений опір вичерпав енергію монголів на шляху до Західної Європи. Цікаво, що сталося б, якби Русь не воювала, а просто підкорилася, пропустила полчища до Польщі, Священної Римської імперії, Франції? Ймовірно, монголи б і до Англії дісталися. Але це не відбулося, тому що були Рязань і Володимир, Чернігів і Переяслав, Київ і Козельськ, Галич і Володимир-Волинський та безліч інших «городів», які не хотіли визнавати владу Батия. Як відомо, історія повторюється, однак в інших формах та обставинах. Після смерті Тамерлана турки-османи позбулися серйозних суперників на Сході, і розпочали експансію на Північний Захід. Візантія залишилася єдиним форпостом християнського світу в Малій Азії, і турки в 1453 році без особливих зуси...

Історична карта Історія нерозривно пов’язана із географією. Будь-які події відбуваються не у вакуумі, а на певній території. І логічно, коли людина після вашої розповіді про велику битву запитає, де вона відбулася. Тому потрібно завжди розуміти і усвідомлювати, що географія має нерозривний зв'язок з історією. Це наче дві сестри. Коли ми дивимося на карту будь-якої держави, то мимоволі, після того, як помічаємо головні точки та найцікавіші позначення, починаємо перейматися думками: хто жив на цій території раніше, як виникали міста, як формувалися регіони, як насипали греблі, зупиняючи великі ріки, який народ і нація створювали на цій території свою культуру? Карта і географія відкривають нам історію іноді навіть краще, ніж історичний музей - адже для того, щоб розуміти перебіг подій минулого, обов’язково потрібно бачити власними очима, де відбувалися певні події, іноді такі вагомі, що впливали на долю цілих народів. Чому кочовики пройшли одне місто, наче ураган, а до іншого навіть не повернули, хоч воно було дуже близько – відповідь дає карта і географія. Адже перейти гірський перевал чи глибоку річку непросто, особливо в часи, коли технології примітивні і недостатньо розвинені.

Яка роль історичної розповіді в сучасному науковому історичному дослідженні? Виявляється, що надзвичайно велика. В той час, коли хімічний аналіз культурного шару, історичні хроніки і розшифрування криптографії та скельних малюнків дають можливість дізнатися сухі факти про життя людей в минулому, історичні розповіді говорять сучасникам від імені давніх поколінь про емоційну складову тогочасного життя. Все, що відбувалося раніше, може повторитися, тільки трохи інакше – говорить історичний закон спіралі. Це дійсно правда. Однак дізнатися про те, що може відбуватися в майбутньому, точно неможливо. А от скласти більш цілісне та яскравіше уявлення про історичне минуле можна саме порівнявши історичні розповіді зі знахідками та документами, архітектурою і фортифікацією. Люди, які жили давно-давно, наче говорять до нас своїми власними голосами, промовляючи слова, в яких збереглися думки, бажання, страхи та переживання, найбільші і найпотаємніші мрії, які накопичувалися протягом років, однак донесли до сучасного слухача головну думку. А завданням для істориків є тлумачення цих історичних розповідей, об’єктивно розмежовуючи фантазії поколінь та їх реальне життя.

Таємничість Суть конспірології полягає в тому, що це наука про таємні, приховані явища, факти і процеси як складові всеохоплюючого глобального історичного процесу.

Конспірологія виникла внаслідок виявлення таємних документів, закулісних придворних інтриг, внутрішньокорпоративних непорозуміннях еліти, неспівпадіння у фактах та документах. Ця наука на рівні наукових досліджень покликана пояснити незрозумілі та заплутані явища і події історії, а на рівні формування методології та концептології управління допомагає сформувати парадигму бачення глобального історичного процесу, котра якомога більше наближена до об’єктивної дійсності. У свою чергу, така парадигма може стати основою для здійснення державою власної політики цілісного і послідовного характеру в певному масштабі та напрямку. Результати конспірологічних досліджень стають основою або вагомими деталями організації державної безпеки на всіх рівнях управління, в тому числі на рівні фактології та хронології. Діяльність служби безпеки та військової контррозвідки стає більш точною і ефективною. Конспірологічні дослідження стають все актуальнішими в сучасному світі інформації.

Найбільш поширеними в сучасній конспірології є дослідження тих історичних подій, які раніше прийнято було вважати не просто доведеними, а й основними і засадничими в подальших дослідженнях. Так, наприклад, багато питань виникає з приводу завоювання Палестини євреями, хрестових походів, проголошення незалежності США, розпаду СРСР або вбивства президента США Д. Кеннеді. Класичний підхід до вивчення історії пояснює ці та багато інших подій стихійним збігом обставин, однак іноді такі пояснення є дуже примітивними і не витримують якісної критики або не відповідають окремим історичним артефактам, в тому числі різним документам.

козацький гумор Українські народні розповіді, пісні та легенди дозволяють зазирнути до минулого і спробувати роздивитися та зрозуміти ті події, котрі відбувалися в часи козацтва. Цікавою стороною козацького життя та особливою рисою характеру народних воїнів був їхній гумор.

Традиційна для козаків сміливість і навіть легковажність, демонстративна зневага до ворогів і загрози смерті робили їх досить незрозумілими для європейців, а разом – і мусульман. Опис типового козака не міг обійтися без натяку на його веселу, відверту і трохи гарячкувату поведінку. В умовах постійної небезпеки, побутових обмежень, часто незручної погоди та напівлегального способу життя, козаки зуміли сформувати психологічні прийоми гумору, котрий допомагав у складні моменти життя. Гумор додавав настрою, впевненості, підсилював колективний оптимізм та віру в успіх задуманих справ.

Козаки вважалися дотепним народом, гострими на язик та безжальними у своєму сарказмі. Козацька «правда в очі» могла застати зненацька будь-кого з тих людей, котрі наважувалися розмовляти з козаками. Одним із найяскравіших прикладів такої полеміки була відповідь запорозьких козаків турецькому султану на його лист до них із погрозами. Козаки зневажливо дали зрозуміти загарбнику, що він для них нічого не означає, і вони його не бояться. Вони називали його досить неприємними словами, і на той час це вважалося не просто особливим гумором, а й доказом значної мужності та впевненості у власних силах:

…Не будеш ти годен синів християнських під собою мати, твого війська ми н...

Я мало знав про цю людину. Порівняно мало.

А голос цей впізнав із, мабуть, тисячі...

Ще коли навчався у школі і чув його голос у соціальній рекламі, мчав до телевізора, щоб глянути.

Він як ніхто умів показати козацьку душу.

Сьогодні повертаючись додому задивився на телевізор у коридорі, йшов репортаж ТСН: Богдан Ступка вмер.

І аж тоді я зрозумів, на скільки ця людина була мені симпатичною. Я ніяк не зміг знайти у голові кращого актора.

Україно, Мати Героїв, зійди до серця мого, прилинь бурею вітру кавказького, пошумом карпатських ручаїв, боїв славного Завойовника батька Хмеля, тріумфом і гуком гармат Революції, радісним гомоном Софіївських дзвонів. Нехай душа моя в Тобі відродиться, бо Ти, Пресвята, все життя моє, бо Ти — все щастя.

Спали вогнем животворчим усю кволість у серці моєму. Страху нехай не знаю я, не знаю, що таке вагання. Скріпи мій дух, загартуй волю, у серці замешкай моєму! У тюрмах і тяжких хвилинах підпільного життя рости мене до ясних Чинів. В Чинах тих хай знайду смерть, солодку смерть у муках за Тебе. І розплинуся в Тобі я, і вічно житиму в Тобі, ВІДВІЧНА УКРАЇНО, СВЯТА, МОГУТНЯ І СОБОРНА.

Сьогодні отримав листа від користувача Orosz Richard із маленькою нотаткою про козацькі пісні, ділюся текстом послання із Вами.

Незважаючи на непросте життя нашого народу, пісні завжди існували в повсякденньму житті не тільки простих селян, але й козаків.

Козацькі пісні належать як до історичних, так і до соціально-побутових пісень, які були найпопулярнішими у 16-17 ст. З них ми вивчаємо історію, обряди й побут наших пращурів. Найвидатніші козацькі пісні - козацькі думи. В цих думах процвітає талановитість нашого народу. Автори й виконавці показують свою велику майстерність слова й пісні.

У козацьких піснях прославлюють козаків і їх подвиги. Яскраво виявляються також патріотичні почуття народу,які часто помагали в походах козаків.

У козацькиз піснях спостерігаються метафори, які слугують для точнішої передачі почуттів. Наприклад: битва змальвується, як бенкет, товариш - вірний кінь, мати - Січ, дружина - шабля і т.д.

В товаристві запорожців понад усе цінували сміливість, добре серце і це відігравало головну роль у піснях. Але ще однією обов'язковою рисою пісень був гумор. Усі козаки вміли майстерно розповідали в жартівливому тоні. Цей жартівливий тон вони також внесли в пісні. І такстворилася справжня козацька пісня, яка була патріотична , багата на природні якості людини, але всежтаки жартівлива. ось таке справжня козацька пісня.

Переправа через Віслу 1657 р. Період історії Польщі, названий її ж істориками «Потоп», став логічним продовженням Визвольної війни українського народу, що спалахнула в 1648 році. Генератором цієї війни стало Військо Запорізьке під керівництвом Богдана Хмельницького. Як наслідок, Потоп став наступною фазою кризи Речі Посполитої, і, в тому числі, Польського Королівства.

Інтереси Швеції та України в цей проміжок історії співпали. Не можна говорити, що дві країни були абсолютно ідентичними в своїх цілях. Швеція та Україна хотіли єдиного результату, але внаслідок різних за характером стремлінь. Ця особливість добре простежується завдяки тим положенням договорів, які були укладені гетьманом Богданом Хмельницьким зі шведським королем Густавом Х.

Сильне Королівство Польське поставало проблемою для Швеції, котра прагнула перетворити Балтійське море на своє внутрішнє озеро. Виникала напружена ситуація у відносинах між цими державами, до того ж Велике князівство Литовське в особах багатьох магнатів часто схилялося до політичного загравання зі шведами. Політика Вільно була спрямована в першу чергу на протидію Московському царству, і відсутність єдності в Речі Посполитій та часті козацькі повстання в Україні лише підштовхували князівство до союзу з північним сусідом.

Внаслідок того, що Литва чимраз активніше намагалася пов’язати свої політичні інтереси із шведськими, Королівство Польське було змушене лавірувати в дипломатичному океані, а після 1648 року робити це було досить складно – Богдан Хмельницький змусив до союзу Молдавське князівство, дорожив військовою підтримкою Кримського ханства, загравав зі Стамбулом та Москвою, і особливим напрямком його політики була Швеція. Досить віддалена від України, вона не становила особливої небезпеки, але постійно проявляла агресію до Польщі, претендуючи на вс...

Історія козацтва | Цікава історія тютюну

Історія козацтва | Одяг запорожців

Історія козацтва | Атрибути козацького одягу

Про алкоголь у житті предків

Оновлення порталу | Вельмишановні, звітуємо...

Історія козацтва | Покарання

Істрична нотатка | Про старшину

Історична нотатка | Про землю

Кіш - що це таке? | Нотатка

Кілька слів про історію

Зі святом Світлого Христового Воскресіння!

Що є "Що" і хто є "Хто" на козацькому порталі

Історична роль козацтва: європейський аспект

Поєднання історії та географії

Історичні розповіді

Конспірологія як особлива складова історичної науки

Козацький гумор

Богдан Ступка

Козацька пісня. Кілька слів від Orosz Richard

Україна-Швеція: політичний союз 1656-1657 років