У середньовічну епоху тютюн називали «чортовим зіллям» або «богом проклята трава». Вважалося що куріння тютюну є найвищим серед гріхів і не існує трави гіршої за тютюн. Індійці казали, що тютюнові рослини дані їм від «Великого духа» як засіб від москітів та мух.
Вперше до Парижу насіння тютюну привіз Ліссабоні Жан Ніко у 1560р., в честь якого, пізніше у 1753р., Карл Лінней назвав рід рослини, Nicotina (звідки і пішла назва нікотин*). Певний час він вважався «священною цілющою травою» і лікарі радили його від астми та інших хвороб, але вже на початку XVII ст. «свята трава перетворилась у «чортове зілля».
З іншого боку, назва «табак» дійшла до нас від примітивних сигарет які курили на острові Гаїті, їх так і називали- tabacos.
Шкідливі звички, паління тютюну і розпивання горілки, почав насаджувати козакам сатрап Петро І.
В житлах козаки ніколи не курили мовляв «Бо там Бог». Тютюн зберігали сухим у гарбузиннях. Через нестачу грошей додавали в нього полин, деревій, чебрець, сухе листя валеріани, борщівник.
Відомо що усі добавки мають цілющі властивості, саме вони допомагали козакам не страждати різними захворюваннями як: астма, бронхеїти, трахеїти. Потрібно зазначити, що куріння не заважало ані походам, ані праці козаків.
Козаки були обізнані у травах, особливо цим могли похвалитися козаки-характерники. Тому, кожен козак міг у польових умовах надати собі або товаришу першу медичну допомогу. Для зупинки крові найчастіше використовувався шматок середини гриба-дощовика.