Першою згадкою про козацький одяг є щоденник Еріха Ласоти, який у 1594 році виїхав на Запорозьку Січ, щоб запросити козаків на імператорську службу проти турків. Козацький одяг поділявся на буденний і парадний. Часто зустрічались елементи одягу які виконували захисну функцію.
Найпоширеніший такий елемент це вишиті залізні дротини, які оберігали власника від серйозних уражень шаблею.
Історик-дослідник А. Скальковський зазничив, «що запорожці зодягалися дуже просто, особливо в Січі й на службі, проте на відміну від поселян, передусім польських, носили червоні жупани, сині контуші й високі сірі шапки зі шликами, теж червоними».
А називали вони себе молодцями або молодцями (цнотливими) взнак їхньої обітниці безшлюбності.
Військової форми у козаків не було, а так як кожен сам вишивав і дбав про свій одяг, замітна була суттєва різниця у вбранні. Тому практикувалось пошиття однакових шапок для полегшення управління підрозділами в бою.
Козацький одяг відрізнявся зручністю і низькою ціною. Дехто не володів власним господарством і не купляв одяг через нестачу грошей; інші вважали що одяг справа не лицарська і ставились до нього зневажно, а гроші швидко витрачали ( у найпоширенішому випадку на тютюн або горілку).
Догляд за одягом у походах значно ускладнювався, тому практикувалось просочування вбрання риб’ячим жиром або дьогтем.
Такий одяг не потребував прання і захищав свого власника від паразитів. Швидке зараження вошами спонукало козаків просочувати рибним жиром і волосся.
У такому середовищі воші не могли довго протриматись і дуже швидко зникали.