Поряд із січовою
старшиною існувала ще й похідна та паланкова старшина.
Вона займала проміжне становище, оскільки стояла нижче січових начальників і вище службовців. Її діяльність проходила за межами Запорозької Січі.
До похідної старшини належали
полковник (якого ще називали сердюком), осавул і писар.
Вони виконували свої
обов’язки у воєнний час, у сухопутних та морських
походах, або в мирний час переслідували розбійників та керували прикордонною
вартою на кордонах запорозького краю.
Начальницькою посадою похідної старшини зазвичай була посада полковника, який мав під своїм командуванням кілька загонів запорозьких козаків, а також осавула й писаря.