Українські
народні розповіді, пісні та легенди дозволяють зазирнути до минулого і
спробувати роздивитися та зрозуміти ті події, котрі відбувалися в часи
козацтва. Цікавою стороною козацького життя та особливою рисою характеру народних воїнів був їхній гумор.
Традиційна
для козаків сміливість і навіть легковажність, демонстративна зневага до
ворогів і загрози смерті робили їх досить незрозумілими для європейців, а разом
– і мусульман. Опис типового козака не міг обійтися без натяку на його веселу,
відверту і трохи гарячкувату поведінку. В умовах постійної небезпеки, побутових
обмежень, часто незручної погоди та напівлегального способу життя, козаки
зуміли сформувати психологічні прийоми гумору, котрий допомагав у складні
моменти життя. Гумор додавав настрою, впевненості, підсилював колективний
оптимізм та віру в успіх задуманих справ.
Козаки
вважалися дотепним народом, гострими на язик та безжальними у своєму сарказмі. Козацька
«правда в очі» могла застати зненацька будь-кого з тих людей, котрі
наважувалися розмовляти з козаками. Одним із найяскравіших прикладів такої
полеміки була відповідь запорозьких козаків турецькому султану на його лист до
них із погрозами. Козаки зневажливо дали зрозуміти загарбнику, що він для них
нічого не означає, і вони його не бояться. Вони називали його досить
неприємними словами, і на той час це вважалося не просто особливим гумором, а й
доказом значної мужності та впевненості у власних силах:
…Не будеш ти годен синів християнських під собою мати, твого війська ми н...