Період
історії Польщі, названий її ж істориками «Потоп», став логічним продовженням
Визвольної війни українського народу, що спалахнула в 1648 році. Генератором
цієї війни стало Військо Запорізьке під керівництвом Богдана Хмельницького. Як
наслідок, Потоп став наступною фазою кризи Речі Посполитої, і, в тому числі,
Польського Королівства.
Інтереси
Швеції та України в цей проміжок історії співпали. Не можна говорити, що дві
країни були абсолютно ідентичними в своїх цілях. Швеція та Україна хотіли
єдиного результату, але внаслідок різних за характером стремлінь. Ця
особливість добре простежується завдяки тим положенням договорів, які були
укладені гетьманом Богданом Хмельницьким зі шведським королем Густавом Х.
Сильне
Королівство Польське поставало проблемою для Швеції, котра прагнула перетворити
Балтійське море на своє внутрішнє озеро. Виникала напружена ситуація у
відносинах між цими державами, до того ж Велике князівство Литовське в особах
багатьох магнатів часто схилялося до політичного загравання зі шведами.
Політика Вільно була спрямована в першу чергу на протидію Московському царству,
і відсутність єдності в Речі Посполитій та часті козацькі повстання в Україні
лише підштовхували князівство до союзу з північним сусідом.
Внаслідок того, що Литва чимраз активніше намагалася пов’язати свої політичні інтереси із шведськими, Королівство Польське було змушене лавірувати в дипломатичному океані, а після 1648 року робити це було досить складно – Богдан Хмельницький змусив до союзу Молдавське князівство, дорожив військовою підтримкою Кримського ханства, загравав зі Стамбулом та Москвою, і особливим напрямком його політики була Швеція. Досить віддалена від України, вона не становила особливої небезпеки, але постійно проявляла агресію до Польщі, претендуючи на вс...