Українські
козаки-запорожці були найбільше свідомими своєї віри, а з часів Хмельниччини
почала формуватися мовна самосвідомість. Ще Петро Сагайдачний разом із Петром
Могилою усвідомлювали важливість збереження руського письма та культури.
Об’єктивний процес розвитку української нації зумовив поширення новоукраїнської
мови, що поступово витіснила з побутового вжитку староукраїнську – слов’янську
мову Київської Русі, і надалі швидко захоплювала діловодство спершу козацької
гетьманської держави, а згодом – територій, підконтрольних Речі Посполитій та
Російській імперії.
Козацька мова – так
називали мову українців, яка формувалася не самостійно, а зазнаючи постійного
впливу польської, турецької, татарської, німецької, російської, литовської,
чеської та інших мов. Латинь поступово зникала із управлінського вжитку,
натомість документообіг переходив на руську та новоукраїнську, а згодом -
російську, польську і німецьку. Утиски мови поширювалися на територіях, де
існувала імперська політика. Це в першу чергу Російська імперія з часів
Катерини ІІ. Знищивши Запорізьку Січ, набагато легше було запроваджувати кріпацтво
та проводити ідеологічний вплив, в тому числі – поширювати російську мову на
територіях, населених українцями.
Тези Богдана Хмельницького до польських послів про те, що він зажене ляхів за Віслу і скаже «сидіть, ляхи, мовчіть, ляхи», стали показовими для середини ХVІІ ст., Конституція Пилипа Орлика – початку ХVІІІ ст., а знаменитий лист запорожців до турецького султана остаточно доводить високу ступінь розвитку української мови вже в той час. Складний період історичних потрясінь згуртовував кращих представників нації для того, щоб зберегти і розвивати рідну мову, і зане...